Управління охорони, використання і відтворення
водних бiоресурсів та регулювання рибальства
в Миколаївській області

В 2017 році держава відшкодує рибникам до 50% від суми страхових платежів

21EuH

8 грудня 2016 року Верховна Рада України голосуватиме за внесення до списку виробників сільськогосподарської продукції підприємств аквакультури та промислового рибальства, для яких передбачено відшкодування до 50% від суми страхового платежу.

Йдеться про законопроект №4570 «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Страхування здійснюватиметься на випадок завдання збитків біоресурсам – загибелі, вимушеного пошкодження чи захворювання.

Закон з’явився у 2012 році, але дотепер підприємці рибної галузі не мали змоги отримувати підтримку від держави через технічну помилку. Замість законодавчого терміну  «водні біоресурси» в поточній редакції закону було використано формулювання «риба», якого не існує у Законі «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

«Рибне господарство є невід’ємною складовою агропромислового комплексу України. Підприємці рибної сфери мають право на таку ж допомогу з боку держави, як і інші фермери»,  ̶  наголосив Голова Держрибагентства Ярема Ковалів.

Він додав, що з моменту прийняттю відповідного закону у 2012 році, кошти на компенсацію страхових випадків було передбачено в державному бюджеті лише один раз – у тому ж  2012 р, у розмірі 400 тис грн. З 2013 по 2016 роки кошти не виділялись.  Проте В 2017 році передбачено відновлення фінансування  у розмірі 55 млн грн. на підтримку сільськогосподарських товаровиробників та захист їх інтересів від ризику загибелі, знищення, пошкодження продукції.

Підтримка надаватиметься у формі компенсації – до 50% від суми страхового платежу за програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі», в тому числі і для підприємців рибної галузі. «Якщо ВР підтримає законопроект, вперше підприємці рибної галузі зможуть залучитися підтримкою держави при страхуванні своєї продукції. Це суттєво спростить умови роботи та зменшить ризики  в рибництві»,  ̶  додав Ярема Ковалів.

Довідково:

Страхові випадки можуть наставати для підприємств, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції або її розведенням, вирощуванням, виловом водних біоресурсів у внутрішніх водоймах та переробкою у разі: втрати чи недоотримання застрахованих посівів; недоотримання застрахованого урожаю, продукції бджільництва; загибелі, вимушеного пошкодження чи захворювання сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, водних біоресурсів і тваринницької продукції. Страхова вартість визначатиметься, виходячи з ціни одиниці продукції, розрахованої центральним органом виконавчої влади. Сума вказуватиметься у договорі страхування.

Крім того, Закон визначить яким чином відбуватиметься повідомлення про страховий випадок, механізм визначення збитку у разі настання страхового випадку, терміни дії договору страхування.

Держрибагентство

Результати конкурсного відбору до Миколаївського рибоохоронного патруля

В Управлінні Державногоагентства рибногогосподарства у Миколаївській області завершено конкурсний відбір на зайняття вакантних посад державної служби.

Інформацію про переможців конкурсу можна переглянути за посиланням.

Жителі наших водойм: щука

shu4ka1Щука (Esox lucius) може досягати в довжину більш ніж 1,5 метри, ваги — 35 кг (за деякими свідченнями навіть більше), самиці завжди більші за самців. Найбільша щука, виловлена в Україні, важила близько 18 кілограмів. Піймали її неводом у Люб’язівському (малому) озері восени 1967 року рибалки місцевого колгоспу імені Леніна Любешівського району Волинської області. Довжина рибини перевищувала зріст рибалок. Так як гігантську щуку спіймали напередодні дня працівників сільського господарства, то на наступний день її демонстрували у Любешові на районній виставці колгоспів.
Забарвлення тіла плямисто-смугасте, світлі смуги проходять вздовж та поперек тіла. Залежно від характеру та ступеня розвитку рослинності прибережної зони щуки можуть мати сірувато-зеленуватий, жовтуватий або сіро-бурий колір, спина темна, черево білувате, з сірими цятками; в деяких озерах зустрічаються сріблясті щуки.
Самців і самиць ззовні можна відрізнити за формою статево-сечового отвору, котрий у самців має вигляд вузької довгастої щілини, забарвленої в колір черева, а у самиць — овального поглиблення, облямованого валиком рожевого кольору.
Тіло щуки має видовжену, стрілоподібну форму. Голова сильно видовжена, нижня щелепа видається вперед. Зуби на нижній щелепі мають різний розмір і слугують для захвату жертви. Зуби на інших кістках ротової порожнини дрібніші, спрямовані гострими кінцями в горлянку і можуть занурюватись у слизову оболонку, що встеляє ротову порожнину та горлянку. Завдяки цьому здобич легко проковтується, а якщо вона намагається вирватись, глоткові підіймаються та утримують жертву.
Для щук характерна зміна зубів на нижній щелепі: внутрішня поверхня щелепи вкрита м’якою тканиною, під нею розташовані навскісні ряди з 2-4 заміщуючих зубів, які примикають ззаду до кожного діючого і утворюють з ним єдину групу (зубну сім’ю). Коли робочий зуб виходить із вжитку, на його місце стає своєю основою сусідній заміщуючий зуб тієї ж сім’ї. Спочатку він хитається, але потім щільно приростає основою до кістки щелепи і укріплюється. Зуби у щуки змінюються не одночасно. В один і той же час одні зубні групи закінчуються на краю щелепи старим зубом, що вже розсмоктується, інші — міцним робочим, треті — ще рухливим молодим. В деяких водоймах у щук зміна зубів посилюється протягом певних сезонів, і тоді щука в цих водоймах перестає брати велику здобич.
У природних водоймах самиці щуки починають розмножуватись на четвертому, рідше на третьому році життя, а самці — на п’ятому.
Нерест щуки відбувається за температури 3-6°С, відразу після танення криги, біля берега на глибині 0,5-1 метр. Під час нересту риби виходять на мілководдя і шумно плескаються. Звичайно на нерест спочатку підходять найменші особини, а останніми — найкрупніші. У цей час щуки тримаються групами: 2-4 самці біля однієї самиці; біля великих самиць — до 8 самців. Самиця пливе попереду, самці пливуть за нею, відстаючи приблизно на половину корпусу. Вони або притискаються з боків до самиці, або намагаються триматись безпосередньо над її спиною. З води в цей час постійно з’являються спинні плавці та верхні частини спини риб.
Під час нересту щуки труться об кущі, пні, стебла очерету і рогозу та інші предмети. На одному місці риби довго не затримуються, весь час переміщуючись нерестовищем і мечучи ікру. Наприкінці ікрометання всі особини групи, що нерестилась, кидаються в різні боки, викликаючи гучний плеск; при цьому самиці часто вистрибують з води в повітря.
Одна самиця щуки залежно від розміру може відкладати від 17,5 до 215 тисяч ікринок. Ікринки великі, близько 3 мм в діаметрі, слабко-клейкі, можуть приклеюватись до рослинності, але легко спадають при струсі. Через 2-3 дні клейкість зникає, більшість ікринок скочується і подальший їхній розвиток відбувається на дні.
Нормальний розвиток ікри щуки на дні в непроточній воді можливий тільки тому, що навесні при низькій температурі вода відносно сильно насичена киснем, а в міру прогрівання води концентрація кисню в ній швидко падає. Таким чином, чим раніше щуки починають нереститись, тим менше ікри гине.
Якщо після нересту щук відбувається швидкий спад води, це призводить до масової загибелі ікри — таке явище часто спостерігають у водосховищах, рівень яких є несталим.
У водоймі щука тримається в заростях водяної рослинності. Як правило, вона там стоїть нерухомо і зачаївшись, раптово кидаючись на здобич. Впіймана здобич проковтується тільки в напрямку з голови — якщо щука вхопила її поперек тіла, то, перед тим як проковтнути, вона швидко розвертає здобич головою в горлянку.
При нападі щука орієнтується за допомогою зору та бічної лінії, органи якої розвинуті не тільки на середній лінії тіла, а й на голові (переважно на передній частині нижньої щелепи).
Об’єкти живлення дорослих щук досить різноманітні. Звичайно вона поїдає численнішу рибу: в озерах та водосховищах України це плітка, окунь, йорж, лящ, плоскирка; в річках в живленні щуки зростає частка типово річкових риб — таких як піскар, палія, мересниця, бички та інш. Навесні щука з охотою поїдає жаб. Відомі випадки, коли великі щуки хапали та затягували під воду мишей, пацюків, куликів і навіть вивірок, що перепливали річки. Найбільші щуки можуть напасти навіть на качку, особливо в період линяння, коли ці птахи не підіймаються з води у повітря. Загалом, щуки здатні нападати і вбивати доволі крупних риб, довжина та вага яких досягає 50%, а подеколи і 65% від довжини та ваги хижака.
У живленні щук середнього розміру, приблизно півметра, переважають численні та малоцінні, або смітні риби, тому щука є необхідною складовою раціонального рибного господарства на озерах; за її відсутності в озерах різко зростає чисельність дрібного йоржа та окунів.
Вилов щуки починається з травня. В цей період бувають дуже гарні улови, ловити можна на протязі всього дня. Влітку щука клює гірше. Найкращий ж період – це осінні місяці (жовтень, листопад), коли риба інтенсивно годується з ранку до вечора. Тут гарного улову можна очікувати навіть о півдні.
Щуку, як правило, ловлять на живця і спінінгом, зимою – на жерлиці. Спосіб рибалки на спінінг дуже зручний: немає необхідності в добуванні живця і його збережені. Достатньо придбати декілька штучних приманок (блешень). Їх дуже зручно зберігати – і кожну хвилину вони готові до подорожі на рибалку.

Особливості ловлі краснопірки з льоду

Картинки по запросу красноперка на льду

Зимова рибалка є привабливою для багатьох любителів. Одним з найпоширеніших видів риб, які добуваються узимку, є краснопірка. Вона примудряється зійти з гачка навіть в той момент, коли після клювання її, здавалось би вдало підсікли і рибалка вже відчуває її на гачку. У неї, виходить, зірвати, «збити» наживку і при цьому не попастися на гачок. Такими своїми трюками, ця риба може довести до шалу навіть самого спокійного рибака. Багато рибалок стверджують, що це досить хитра риба, її досить важко ловити, а улов не великий, тому, як правило не акцентують свою увагу на її ловлі. А дарма… Мова йде про краснопірку.
Ловля краснопірки з льоду може бути цікавою та добутливою, але справа в тому, що ловити її також потрібно вміти. А те що, краснопірка залишається активною, практично на протязі всієї зими, робить її перспективним об’єктом ловлі.
Найголовніше, при ловлі червонопірки, правильно підібрати снасть, щоб вона могла якомога краще реагувати на ніжні, обережні клювання. Снасть для ловлі краснопірки в першу чергу повинна бути м’якою і чутливою. Найкраще для ловлі підійде жилка діаметром до 0.1 міліметра і маленька мормишка, розміром 3-4 міліметри з маленьким гачком. Вудочку обладнують кивком, з тонкого м’якого пластику, довжиною не більше 15 сантиметрів. При правильному підборі всіх компонентів зимової вудочки, краснопірка клює досить жваво, і знову ж таки, якщо все вірно підібрано, то проблем з порожніми клюваннями, а так само сходів стане набагато менше.
При ціленапрямленій ловлі краснопірки на мормишку найкращі результати показує активна, з перемінною швидкістю проводка. Краснопірка добре ловиться на такі наживки як мотиль, короїд і личинки реп’яхової чи то молі, чи то мухи (в народі «рєпєйник», роздобути якого можна безпосередньо на самих реп’яхах, або в їх шишечках), а ближче до кінця зими можна пробувати ловити на опариша. Ця риба любить наживки білого кольору. Велику краснопірку ловлять на тісто, або на макаронні вироби. Краснопірку добре приманює тісто, забарвлене в рожеві тони.
Зазвичай, краснопірка найбільшу перевагу надає мормишкам світлих тонів. В пасмурні дні при відсутності клювання можуть врятувати яскраво-окрашені мормишки.
Найбільше рибалкам набридають найдрібніші представники краснопірки, вага яких ледве досягає тридцяти грамів. Рот у них маленький і вони просто смикають за шматочки наживки, тим самим просто об’їдають, або просто стягують її з гачка. У такому випадку, мабуть, найкраще перейти ловити на інше місце. Або можна спробувати, дещо збільшити мормишку, чи змінити наживку, можливо це відіб’є дрібноту.
Щодо підгодівлі, то особливих вимог не має. Прикормити рибу можна по-різному, можна різними фірмовими сумішами, або звичайною макухою. Головне щоб прикормка створювала на дні хмаринки каламуті. Краснопірку, дуже приваблює каламуть, що піднімається з дна, вона відразу намагається попасти в таке місце, оскільки це асоціюється в неї з місцями її кормівлі. Зазвичай, якщо у водоймі багато краснопірки, то вже через 10-20 хвилин, після застосування прикормки, краснопірка буде біля Вас. І тут вже все залежить від Вашої майстерності гри мормишкою, реакції і чутливості снасті. Краснопірка завжди тримається своєї зграї, і якщо Ви спіймали одну рибку, то за нею обов’язково підуть і наступні.

Джерело: goldfishnet.km.ua

Затримано «камбального» браконьєра

f-vПід час проведення на водоймі Березанського лиману рибоохоронних заходів 01.12.2016 р. співробітниками Миколаїврибоохорони, спільно з управлінням оперативного реагування Держрибагентства, було затримано браконьєра.

За допомогою ліскової сітки в районі с. Чорноморка очаківського району «горе-рибалка» наловив 19 особин камбали-глоса, завдавши тим самим збитків рибному господарству України збитків на суму 16150 грн.

Незаконно добуті водні біоресурси, а також знаряддя лову вилучено.

Тепер долю браконьєра вирішуватиме суд, куди направлено складений відносно «любителя порибалити» протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже такий «улов» за сумою завданих державі збитків має наслідком не тільки адміністративну, але й кримінальну відповідальність.

Україна взяла участь у роботі Цільової робочої групи з аквакультури ГКРС

Україна взяла участь у роботі Цільової робочої групи з аквакультури ГКРС7-9 листопада Україна взяла участь у роботі Цільової робочої групи з аквакультури Генеральної Комісії з питань рибальства у Середземномор’ї (ГКРС, GFCM). Головною подією стала робота над проектом Стратегії для сталого розвитку аквакультури в Середземному та Чорному морях. У заході брала участь і представник Держрибагентства України, начальник відділу аквакультури Тетяна Яковлєва.

Стратегія для Середземного та Чорного моря спрямована на те, щоб допомогти країнам виконати свої національні плани виробництва аквакультури, і, таким чином, надати можливість сектору розкрити свій потенціал до 2030 року. Вона передбачає створення рівних умов в регіоні та створення більш конкурентоспроможного, сталого, продуктивного, вигідного та справедливого сектору аквакультури.

Стратегія має три головні цілі:

Ціль 1: Розробити ефективні регуляторні та адміністративні рамки для забезпечення сталого росту аквакультури;

Ціль 2: Посилити взаємодію між аквакультурою та природним середовищем для забезпечення здоров’я тварин;

Ціль 3: Полегшити орієнтацію аквакультури на ринок та поліпшити суспільне сприйняття.

Оскільки в аквакультурі держав-членів GFCM переважає марікультура, то згідно з Резолюцією GFCM від 2011 р., важливим аспектом сталого управління аквакультурою залишається впровадження спеціальних зон для ведення аквакультури. Пропонується розмежування акваторій на чотири групи, де перша вважається такою, де аквакультура має пріоритет перед іншими видами діяльності, а четверта – є не доцільною для аквакультури.

Однак, більшість країн регіону зазначають, що, на жаль, у сучасній політиці прибережних держав аквакультура має відповідно менший пріоритет порівняно з такою діяльністю, як туризм, вантажні перевезення, національні парки та заповідники тощо.

В контексті ринків збуту особливо важливими залишаються такі аспекти, як простежуванність (ланцюжок від виробника до споживача), інформування споживачів та проведення інформаційних кампаній з підтримки попиту на вітчизняну продукцію.

Детально обговорювалася межа між добровільним інформуванням споживача (як конкурентної переваги виробника) та впровадженням обов’язкового маркування (для інформування споживача), як заходу державного управління.

Розвиток регіональних ініціатив з комунікації та маркетингу було визначено, як важливий напрям роботи. Він передбачає рекламні кампанії, спрямовані на громадськість, особливо на молодші покоління, а також виробництво рекламних матеріалів, які наголошуватимуть на привабливих якостях регіону та підкреслюватимуть поживні та корисні аспекти продукції аквакультури та позитивні зовнішні сторони аквакультури. У державах-членах ЄС ці заходи фінансуються з Фонду морської та рибогосподарської політики ЄС.

На заході було визначено необхідність покращення збору статистичних даних у сфері національної та регіональної аквакультури, необхідність використання інших форм узагальнення, аніж прийнято у даний час. Було підкреслено, що узагальнення за статистичними районами (термін ФАО) викривлює реальну картину аквакультури – під час аналізу потрібно враховувати специфіку кожної країни під час узагальнень та аналізу.

Варто відзначити, що аквакультурі власне Чорного моря окремої уваги не було приділено, що пов’язано з географічно-кліматичними особливостями даного регіону. В той же час відповідно до підписаного Листа-угоди про співробітництво між Держрибагентством України та ГКРС, у 2017 році ГКРС надасть нашій державі технічну допомогу в частині проведення комплексних досліджень Північно-Західної частини Чорного моря з метою визначення перспектив ведення морської аквакультури у даному регіоні та потенційних об’єктів аквакультури, вирощування яких буде ефективне та економічно обґрунтоване, та відповідних технік і технологій.

Держрибагентство

Показники роботи за листопад 2016 року

21EuH

У листопаді 2016 року державними інспекторами Миколаїврибоохорони (фактична кількість інспекторів склала 10 осіб) було проведено 53 природоохоронних рейди, під час яких викрито 67 порушення природоохоронного законодавства у сфері охорони водних біоресурсів, у тому числі:

— за ч. 3 ст. 85 КУпАП – 6 правопорушень;

— за ч. 4 ст. 85 КУпАП – 44 правопорушення;

— за ст. 881 – 8 правопорушень;

— за ст. 91-2 – 1 правопорушення;

— складено 8 актів про виявлення та вилучення безгоспного майна (заборонених знарядь лову).

Крім цього виявлено 7 порушень законодавства користувачами водних біоресурсів.

Видано 1 припис про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Протягом звітного місяця нараховано 33590,76 грн. збитків, завданих рибному господарству України незаконними діями порушників природоохоронного законодавства (сплачено 1700 грн.). Крім цього, на винних у скоєнні зазначених правопорушень накладено штрафів на загальну суму 19463 грн. (показник сплати штрафів склав 3104 грн.).

До суду передано 52 адміністративні справи відносно правопорушників.

У «любителів» незаконного добування і продажу водних біоресурсів вилучено 119,4 кг риби (з них 78,1 кг за незаконне придбання чи збут), а також 61 одиниця незаконних знарядь лову.

Де шукати рибу на зимовій рибалці

lesch2Знайти відповідне місце на зимовій риболовлі починаючому рибалці вельми нелегко. Тут все впирається в знання водойми і звичок риб, а також у досвід, які дозволять практично безпомилково визначити місце стоянки риб на водоймі. На сьогоднішній день, на одному «везінні» риби не наловиш. Тому давайте спробуємо розібратися, де шукати рибу взимку.
Спочатку необхідно визначити з тим, яку рибу ви збираєтеся ловити, так, наприклад, щука любить нападати прямо з трав’янистих заростей, судак, навпаки ж, воліє спостерігати з за корчів і великих каменів. Тому перед тим як вирушати на риболовлю, починаючому рибалці, потрібно хоча б знати мінімальну інформацію: про характерні особливості і спосіб життя тієї, або іншої риби. І так раз за разом, ця інформація буде переростати в той безцінний досвід для будь-якого рибалки.
Справжній рибалка ще з осені, починає придивлятися до тих місць водойми, на яких йому доведеться ловити взимку. Причому звертаючи свою увагу практично на все: глибину, характер дна, швидкість течії, рослинність, перекати, мілини і багато іншого. Все має бути помічено, а на основі отриманих даних він і вибирає оптимальне місце для лову тієї, або іншої риби взимку.
На кожній водоймі зустрічаються зарості і їх не можна об’єднувати в одну загальну категорію. Ось, наприклад, біля надокучливого очерету навряд чи вдасться зловити яку-небудь велику рибу, інша справа в заростях очерету можна знайти, як таких хижаків (щука, окунь), так і плотву. Але якщо продовжувати говорити про рослинність, то найбільш улюбленим місцем, слід вважати хвощі. У їхніх заростях практично завжди можна знайти рибу, особливо люблять це місце окуньки, самих різних розмірів.
Пам’ятайте, що лід на ділянках з такою рослинністю, не володіє такою ж міцністю, як, приміром, на середині водойми. Тому будьте обережні, дотримуйтесь правил поведінки на льоду.
Плітку і підлящика частіше можна зустріти на плавних скатах, або невеликих перепадах глибин.
Виявити рибу, також можна і на мілині, особливо в період після льодоставу. На цих ділянках риба без проблем знаходить корм, хижак ж теж тримається поблизу. Багато рибалок, хоча й не довіряючи даним фактам, але все ж роблять кілька лунок, на досить мілкій ділянці, в надії на хороший улов.
На малих річках, багато починають бурити лунки на вигинах русла. Сильна течія в таких місцях завжди вимиває, підходящі для стоянки риб, ями.
Багато хто думає, що рибу можна знайти там, де сидять рибалки. Часто навіть можна помітити, як зібравши речі, один рибалка відправляється додому, а інший приходить на його місце і намагається ловити в його лунки. Але такий підхід не завжди є виграшним. Однак ці лунки можна використовувати для аналізу глибини, течії, дна, і потім на основі цих даних вибрати ще більш відповідне місце. Краще зробити собі лунку самостійно і бажано, щоб вона відрізнялася від попередньої: по глибині, швидкості течії, характеру дна і так далі. А свердлити лунку поряд з тим місцем, де у вас не клює — особливого сенсу немає.
На малознайомій водоймі, будь то річка, або озеро, рибалки, зазвичай починають свердлити лунки ближче до берега, поступово віддаляючись перпендикулярно від нього на глибину. Як тільки необхідна глибина знайдена, рибалки рухаються вгору або вниз за течією (або вліво-вправо на водоймі без течії), в надії надибати на вир (особливо це місце є актуальним для середини зими) — улюблене місце стоянки риби. Також, не забуваючи підгодовувати найбільш підходящі лунки.
Пам’ятайте що якщо в прибережній зоні, рослинності практично не спостерігається, то робіть лунки на невеликій глибині.
Враховуйте і погодні умови, вони, можливо, вплинуть на вибір підходящої для лову глибини. Тобто, якщо зі зміною погоди, кльов припинився — спробуйте перейти на лунку з іншого глибиною. Сподіваємося, ці поради допоможуть вам знайти підходяще місце для буріння лунки. І обов’язково пам’ятайте про правила безпеки на льоду!

Джерело: ukrainianfishing.com.ua

Рибалка у грудні: яку рибу ловити і які снасті використовувати

eff67Зимова риболовля в грудні завжди дарує багато вражень рибалкам. Справа в тому, що згідно з місячним календарем рибалки, найкращий час для клювання настає в середині місяця. До цього часу всі водойми покриються вже міцним льодом, і можна буде повністю присвятити себе захоплюючій риболовлі зимовими снастями.
У грудні погода повністю підпорядковується зимі: морози стають міцнішими, вдень відлиги стають все рідше, сніговий покрив стає стійким. До початку зими болота і дрібні озера вже зазвичай мають достатню товщину льоду для того, щоб приступити до справжньої зимової риболовлі. Великі за площею водойми замерзають пізніше, зазвичай до середини першого зимового місяця.
Великі озера і водосховища замерзають нерівномірно: першими замерзають мілководні ділянки, потім лід покриває ділянки водойми глибші, а над ямами з сильною і помірною течією вода замерзає в останню чергу. Тому зимові способи лову риби можна випробувати поки тільки на мілководді. Залежно від глибини змінюється видове різноманіття іхтіофауни. Так, на мілководді водиться трав’яна щука, йорж, плітка і окунь. На глибині водяться великі особини щуки, окуня, судак, лящ: але поки глибинні місця не покриються міцним льодом, рибалка в цих місцях немислима.
Так як лід може покривати не всю поверхню водойми, або в окремих ділянках він може бути крихким і тонким, необхідно проявляти високу обережність. При цьому потрібно обов’язкове виконання техніки безпеки. Товщину льоду контролювати потрібно при переміщенні по ньому постійно. Особливо обережним потрібно бути при виході на ділянки з течією, на глибокі місця. Небезпека зростає, якщо лід покритий снігом.
Щоб виміряти товщину льоду, знадобиться дуже просте пристосування. Буде потрібно гілочка з сучком, який відходить від неї приблизно на 90 градусів. Сучок потрібно обрізати так, щоб на гілці залишився лише виступ довжиною 2-3 сантиметри, при цьому довжина самої гілки значення не має. Опустіть гілку сучком вниз в лунку і зачепитеся виступом за кромку льоду. Затисніть гілку пальцями біля верхньої кромки льоду, а потім вийміть її. Товщина льоду дорівнює відстані від сучка від місця на гілці, де ви затиснули пальцями.
По першому льоду у риби активізується сильний жор. Тому грудень за календарем рибалка — найкращий місяць серед зими для вудіння риби. Важливо лише вибрати перспективне місце. Для лову окуня, наприклад, потрібно шукати тихі місця, де є коряжник, коси з піску, маленькі затоки, по краю яких росте очерет. У таких місцях глибина вудіння зазвичай складає не більше 1,5 метра. У водоймах, де окунь є домінантним видом риби, його краще ловити в маленьких затоках з чистим дном: там окуні збираються в зграї, утворюється окуневий котел, і рибалка при цьому дасть відмінні результати!
Йорж мешкає в грудні в тих же місцях, що й окунь, проте знайти його вам вдасться на трохи більшій глибині. Йоржі в цей час практично не здійснюють міграцій, тому вам сильно пощастило, якщо ви знайшли закоряжену яму, до якої можна ходити за йоржем протягом всієї зими. Що стосується плітки, то вона або ловиться з окунем, або йде в чисті і відкриті місця, але найкращим місце буде прибережна бровка, глибока яма, а також плавний скат прямо до русла річки. Плітка не завжди проводить час коло дна, шукати її можна і під кромкою льоду.
Усі види риб, які були перераховані вище, взимку збираються у великі зграї. Тому при вилові одного примірника ви можете бути впевнені, що внизу під вами знаходиться цілий косяк. З нього ви можете виловити ще не одну рибку. У разі якщо зграя переміщається по водоймі, необхідно зробити кілька лунок, які потрібно періодично обловлювати.
Кращою снастю для лову риби в грудні є зимова вудка, обладнана кивком. Такою снастю зручно ловити з льоду. Рибалки придумали різноманітні конструкції зимової вудки з кивком, які відрізняються один від одного не тільки зовнішнім виглядом, але і призначенням. Приміром, «балалайку» використовують для лову риби на мормишку з мотилем. Це маленька вудка, яка своєю формою нагадується саме балалайку.
Для риболовлі на «безмотилку» необхідно створити високу частоту коливань приманки, тому вудка повинна володіти мінімальною вагою, щоб сила інерції зводилася до нуля. Для цього підійде «балалайка». Якщо ловля риби відбувається на мілководді, то прекрасно підійде вудка з ручкою-мотовильцем. Використання мотовильця замість котушки дозволяє значно полегшити масу снасті. При лові з глибини така снасть не підійде, так як можливість швидко змотувати волосінь відсутня.
Для вудіння на балансири і блешні вудилища повинні бути більш потужними. Найпопулярнішими вудками для таких приманок є класичні палички з руків’ям, виконаної з пробки. Довжина вудилища може варіюватися в межах 30-50 сантиметрів. Знадобиться маленька інерційна котушка і жорсткий хлист.

Жителі наших водойм: бичок

Cryptocotyle_2Бичкові відносяться до окунеподібних і налічують більше 2000 різних видів, які об’єднані більш ніж в 200 родів. Вони належать до прибережних донних риб. Їх тіло має довгасту форму довжиною до 40 см, ззаду тіло приплюснуто. Голова у них виділяється своїми розмірами, вона досить велика, очі розташовані на невеликій відстані один від одного, і так само досить великі. На спині розташовано два плавника (один з них як правило має кісткові промені, а внизу у них присоска, яка утворюється від зрощених черевних плавників. Завдяки цій присосці вони здатні утримуватися на каменях навіть при сильному штормі. У Чорному морі налічується близько 10 видів бичкових, а в басейні Азовського порядка 20.
Нерестяться бички, як правило, з березня по серпень. Нерест відбувається при температурі води 10-12 градусів. Самець спочатку робить під вподобаним каменем гніздо в ямці, а потім заманює туди самок, самки обклеюють «дах» гнізда ікринками. Самець для того, щоб вода не застоювалася і не псувалася, (ікринки мають властивість помирати) створює невелику течію, присмоктавшись до каменя і ворушачи плавниками. Плодючість у них доходить до 2700 ікринок.
Бички ведуть осілий спосіб життя. Як правило вони ховаються в вподобаних заростях, залазять під каміння і зариваються в пісок. Особливих міграцій вони не вчиняють, під час зими вони відходять подалі від берега, туди де глибше і тепліше. Раціон харчування у них досить багатий, це різна дрібна рибка, ракоподібні, молюски, черви та ін. Бички, втім, як і багато інших видів риб, дуже важко переносять сильні зміни температури води і різку, значну зміну погоди. В результаті таких змін, вони на деякий проміжок часу стають неактивними, і можуть взагалі не харчуватися, саме тому при різкій зміні клімату риба практично не клює.
Найбільший з бичків це — «бичок-батіг», в простолюдді його ще називають: батіг, жаба, а ось найчисленніший — «бичок-кругляк». Зовні всі різновиди бичків дуже сильно схожі, розрізнити їх часом навіть не виходить. Головною відмінністю між різними видами є їх забарвлення, смуги і плями на тілі, кількість променів на плавниках, розмір, відтінки і кількість луски.
Взагалі бичків можна розподілити на дві групи: солоноватоводні і морські.
Солоноватоводні мешкають в Чорному морі. Морські потихеньку переміщуються з Середземного в Чорне море. Найпершим, наскільки це відомо, переселився бичок-зеленчак. Солоноватоводні бички чудово адаптовані для життя в лиманах. Вони спокійно переносять значні зміни солоності води. Пісочник і Кругляк, дуже навіть непогано почуваються як Чорному морі так і в Дніпрі. А бичок-цуцик по Дону дістався до Мармурового моря, а там солоність води приблизно в два рази сильніше ніж у Чорному морі, хоча в Мармуровому морі він особливо то й не затримався (зустрічається дуже рідко), він вирішив піднятися в впадаючі ріки, мабуть позначилася його схильність до більш прісної води. Середземноморський бичок-зеленчак навпаки, взагалі не переносить прісну воду і, як правило тулиться у водоймах з сильною солоністю.
На сьогоднішній день через постійно погіршуванні умови проживання кількість бичка сильно скоротилося, але, як відомо адаптивні здібності у них дуже високі, тому вимирання їм не загрожує.